Услуги
Подпишись на рассылку новостей и акций!

Гиперпигментации кожи

ВІДБІЛЮЮЧІ КОМПОНЕНТИ: ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ

Практикуючим косметологам нерідко доводиться вирішувати проблеми, які скоріше є прерогативою дерматології. І однією з найпоширеніших причин звернення до косметичного кабінету є гіперпігментація шкіри. Наразі на ринку відбілюючих препаратів представлено доволі багато засобів для корекції та лікування гіпермеланозів. Сучасні засоби відбілюючої дії зазвичай складаються з кількох активних речовин, які розрізняються за механізмом дії, ефективністю відбілювання та вираженістю дії на шкірні покриви.


ГІПЕРМЕЛАНОЗИ В КОСМЕТОЛОГІЇ
Клінічні прояви порушень меланоутворення шкіри надто різноманітні. Незважаючи на це, загальноприйнятої класифікації та термінології цієї проблеми не існує - її описують різними термінами: пігментації, дисхромії, меланози, меланодермії тощо.
За інтенсивністю забарвлення дисхромії умовно можна розділити на три групи: гіпер-, гіпо- та ахромії. Однак корекції за допомогою косметичних та лікувально-косметичних препаратів піддаються тільки гіперхромії:
• Ластовиння (ефеліди)
Спадкуються за аутосомнодомінантним типом. Дрібні, світло-коричневі, руді, жовті (золоті) плями у місцях, які найчастіше піддаються інсоляції. Здебільшого спостерігаються у людей з 1-ІІ фототипом шкіри, блондинів і рудих.
•    Мелазма
До цієї групи відносять усі різновиди осередкових гіпермеланозів, не пов'язаних із репродуктивною системою.
•    Хлоазма
Різновид мелазми, у патогенезі якої беруть участь природні та синтетичні естрогени і гестагени. Це найпоширеніший різновид обмежених гіпермеланозів. Виникає в багатьох жінок у другій половині вагітності («маска вагітності») у вигляді коричневих або світло-коричневих плям, в період менопаузи, при пухлинах яєчників, на фоні прийому гормональних контрацептивів тощо.
•    Лентиго
Обмежені, округлі, пласкі або злегка вивищені над поверхнею шкіри пігментні плями, які утворюються в результаті надлишкової проліферації меланоцитів. Старече лентиго має світло-коричневий колір, у більш молодому віці - темно-коричневий.
•    Післязапальна та післятравматич-на гіперпігментація Залишкова гіперпігментація на місці запального процесу — поширений наслідок вугрової хвороби, а також одне із можливих ускладнень після косметичних процедур (лазерна шліфовка шкіри, дєрмабразія, пілінги тощо). Оскільки поява після-запальної гіперпігментації свідчить про підвищену чутливість меланоцитів до стресових факторів, відбілювання не має створювати додаткових стресів.
•    Етнічно темна шкіра
Термін, який часто використовується в косметологічній літературі, проте не є науковим. Під ним розуміють конституціонально пігментовану шкіру негроїдів і монголоїдів. Відбілювання темної шкіри неминуче пов'язане із втручанням у нормальні фізіологічні процеси, які відбуваються в шкірі. Змінити генетично зумовлений рівень синтезу меланіну на якийсь визначений термін (отже, досягти стійкого результату) дуже важко, і ще складніше при цьому не нашкодити.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДБІЛЮЮЧИХ КОМПОНЕНТІВ
Для хімічної інактивації вже виробленого меланіну здавна використовувалися засоби, які вміщували ртуть, вісмут, фенол, перекис водню. Зараз вони не використовуються у зв'язку з високою токсичністю і більш слабкою, порівняно з сучасними субстанціями, відбілюючою дією.
Сьогодні номенклатура відбілюючих речовин суттєво розширилася, а висока ефективність депігментуючих засобів базується на поєднанні компонентів, які забезпечують комплексну та різнобічну дію на меланогенез: поряд із прямою дією (інгібування тирозинази чи інше втручання в синтез меланіну) означені інгредієнти забезпечують відлущуючий, протизапальний, антиоксидантний ефект. У результаті синергічної дії кількох відбілюючих компонентів можна знизити їх концентрацію. При цьому задана активність препарату зберігається, а токсична дія активних речовин, відповідно, знижується.
Походження інгредієнтів
Депігментуючі інгредієнти поділяються на синтетичні і природні. Препарати, які вміщують рослини або їх компоненти, мають помірну відбілюючу та депігментуючу дію внаслідок інгібування тирозинази, зв'язування міді, срібла, вісмуту, окислення сульфгідрильних груп.
Рослини, які характеризуються відбілюючою дією, містять:
•    феноли: фенол, гідрохінон, хінон, тимол, карвакрол, анетол, евгенол, ванілін, арбутин, саліцин (містяться у мучниці, чебреці, анісі, фенхелі, бадані, журавлині, шовковиці тощо);
•    похідні простих фенол-карбонових кислот: саліцилової, галової, коричної, кавової, ортокумаринової (містяться у мучниці);
•    сульфіди, які утворюють комплекси з залізом і міддю та є потужними антиоксидантами (містяться у цибулі);
•    аскорбінова кислота (міститься у лимоні, ожині, калині, петрушці).
Рослини, які вміщують арбутин, можуть мати фотосенсибілізуючу дію — це потрібно враховувати при виборі засобу для відбілювання шкіри.
Зазначимо, що в якості монотерапії гіперпігментацій рослинні екстракти не використовуються, але застосування їх у складі косметичних композицій є ефективним, раціональним і безпечним. Найчастіше використовується екстракт мучниці звичайної. Для підсилення її ефекту додають також інші рослинні екстракти: наприклад, корінь солодцю голого, головним компонентом гідрофобної фракції якого є глабридин. Окрім відбілюючої дії, АНА-кислоти, ефірні олії, органічні кислоти, які містяться у фітоекстрактах, забезпечують легкий відлущувальний ефект, сприяють проникненню відбілюючих інгредієнтів у шкіру.
Проте найбільш ефективними для корекції гіперпігментації є синтетичні субстанції.
Як вони працюють?
За механізмом дії депігментуючі субстанції можна розділити на:
•    інгібітори ферменту тирозинази (койєва кислота, арбутин, аскорбінова кислота та її похідні);
•    речовини, які зворотно пригнічують синтез меланіну (гідрохінон, азелаїнова кислота, іони металів - мідь, цинк, залізо).
Гідрохінон - найбільш поширений компонент у боротьбі з гіперпігментацією. Він є найефективнішим, але і найтоксичнішим, оскільки спрямовано «отруює» меланоцити, пригнічуючи в них синтез ДНК і РНК. При цьому гідрохінон може забезпечити токсичну дію і на інші клітини шкіри. Він легко проникає в глибокі шари шкіри і може потрапити в кров, викликавши тим самим комплекс ускладнень, найпоширенішими з яких є алергічний і контактний дерматит, запальна реакція шкіри тощо. У людей з темною шкірою, які регулярно використовують гідрохінон, може розвинутися рідкісне ускладнення - охроноз, потемніння шкіри на ділянках, які обробляються гідрохіноном (при гістологічному дослідженні у міжклітинній речовині дерми можна побачити жовті гранули).
Однак, незважаючи на широкий спектр побічних дій, гідрохінон і досі є дуже популярним у країнах Азії та Африки. В деяких європейських країнах на гідрохінон як косметичний засіб діє заборона —він може бути доступний тільки за рецептом лікаря. В цілому, європейська косметична практика не допускає використання препаратів, у яких концентрація гідрохінону перевищує 2%, та лише в окремих випадках, під пильним контролем медиків дозволяється концентрація 4%. Препарати з гідрохіноном не рекомендується застосовувати більше двох років, а якщо протягом півроку ефекту не спостерігається, то його використання необхідно припинити. Гідрохінон не можна застосовуватися під час вагітності і годування груддю.
Арбутин (B-D-глюкопіранозид гідрохінону) вперше був докладно описаний в японській косметичній літературі. Було встановлено, що арбутин суттєво знижує активність тирозинази і тим самим пригнічує синтез меланіну. Є дані, що при його використанні у концентрації 0,05 мМ вміст меланіну в клітинах зменшується на 30—40%.
На відміну від гідрохінону, у арбутину є низка переваг: він нетоксичний, не пошкоджує клітини шкіри і не руйнується в шкірі (оскільки відсутні ферменти, необхідні для цього). Це натуральний продукт, який у значній кількості міститься в мучниці, а також в деяких інших рослинах. Однак необхідно відзначити, що в офіційній медичній літературі відсутні відомості про дослідження відбілюючої дії арбутину в умовах in vivo при конкретних патологіях, тому виробники засобів із вмістом цієї речовини проводять клінічні випробування у приватних лабораторіях.
Койєва кислота - вторинний продукт метаболізму різних видів Aspergillus і Penicillium. Вперше койєва кислота була виділена на початку 1900 року з побічних продуктів бродіння Kome-Koji (солодового рису), який використовується при виробництві саке - японського рисового вина.
Було проведено дослідження in vitro та in vivo, які показали ефективність койєвої кислоти як речовини, яка пригнічує дію тирозинази - ферменту, котрий стимулює продукування клітинами шкіри меланіну. Депігментуючі властивості койєвої кислоти забезпечуються не тільки блокуванням тирозинази, але й руйнуванням уже утвореного меланіну. Таким чином, вона не тільки перешкоджає утворенню пігментних плям, але й бореться з уже наявними. Позитивними властивостями койєвої кислоти є також її абсолютна спорідненість зі шкірою, здатність підсилювати продукування колагену та еластину, поліпшувати від-новлювальні функції шкіри, хоча низка досліджень засвідчує наявність при відповідній концентрації (більше 2%) шкірно-подразнюючої дії. Ця субстанція відзначається легкою антисептичною та відлущуючою дією, здатна зв'язувати іони двовалентного заліза та вільні радикали.
Необхідно відзначити, що койєва кислота, як і інші відбілюючі речовини, є потенціальним алергеном. Тому перед тим, як застосовувати препарати з нею, необхідно провести пробу на ліктьовому згині. При перших ознаках дерматиту використання засобу з койєвою кислотою треба негайно припинити.
Аскорбінова кислота та її похідні можуть гальмувати меланогенез, відновлюючи ДОФА-хром до ДОФА-хінону та інгібуючи тирозиназу. Аскорбінова кислота відома також як природний антиоксидант, однак під впливом окислювача вона швидко переходить у неактивну форму.
Використовувати аскорбінову кислоту в якості відбілюючого агенту довгий час не вдавалося, тому що в чистому вигляді вона є надто нестабільною та легко окислюється, а більшість її стабільних аналогів мають низьку проникність через шкіру. Стабільні форми аскорбінової кислоти, які здатні проникати через шкіру і зберігати при цьому активність, почали використовуватися не так давно. Найбільш ефективними інгібіторами меланогенезу є магнію та натрію аскорбіл-2-фосфат, при цьому ці речовини не тільки інгібують тирозиназу, але й пригнічують певні стадії синтезу меланіну, гальмуючи таким чином увесь процес.
Рекомендована концентрація похідних вітаміну С - від 0,3% до 3%. Засоби з означеною субстанцією рекомендуються не тільки для відбілювання ластовиння, але й для поліпшення стану старіючої шкіри з пігментними плямами. Перевагою аскорбіл-2-фосфату натрію і магнію є їх здатність стимулювати синтез колагену в шкірі. Проведені дослідження засвідчили, що похідні вітаміну С забезпечують виражене зниження меланогенезу: натрію аскорбілфосфат на 57%, а магнію аскорбілфосфат на 47%. Крім того, є відомості, що ці речовини можна застосовувати для запобігання засмаги: натрію аскорбілфосфат зменшує утворення меланіну після УФ-стимуляції (25 кДЖ/м2 двічі на день) на 42% (вміст меланіну виріс до 16,75 мг на 1-106 клітин), а магнію аскорбілфосфат - на 10% (вміст меланіну виріс до 11,75 мг на 1-106 клітин). Як і усі кислото вміщуючі препарати, відбілюючі засоби на основі аскорбінової кислоти можуть спричиняти подразнення шкіри.
Азелаїнова (1,7-гептанди-карбонова) кислота давно відома дерматологам як засіб для лікування вугрової хвороби, тоді як дані про неї як про відбілюючий засіб з'явилися в науковій літературі нещодавно. Останні дослідження механізму її дії засвідчили, що азелаїнова кислота, як і гідрохінон, порушує синтез ДНК і РНК в меланоцитах та перешкоджає таким чином синтезу меланіну і, можливо, є помірним інгібітором тирозинази.
Азелаїнова кислота особливо ефективна при післятравматичних гіперпігментаціях. Найчастіше описані випадки позитивного лікування мелазми в осіб з темною шкірою складом, який містить 20% азелаїнової кислоти в поєднанні з 15% гліколової кислоти, а також складом, який містить 20% азелаїнової кислоти та 2% гідрохінону. Однак необхідно відзначити, що за наявності суттєвого зменшення гіперпігментованих ділянок та їх освітлення комбінація гліколевої та азелаїнової кислот визивала свербіння, лущення та почервоніння шкіри. Крім того, препарати з азелаїновою кислотою часто викликають подразнення і почервоніння шкіри.
Альфа-гідроксикислоти (АНА-кислоти) забезпечують помірну десквамуючу дію, тому можуть використовуватися для видалення верхнього пігментного шару шкіри. Найчастіше використовується лимонна і гліколева кислоти.
Гліколева кислота освітлює шкіру за рахунок пригнічення продукції меланіну, забезпечує відлущувальний ефект. При використанні в складі пілінгу вона може виявляти подразнюючу дію, тому необхідно вживати певних заходів для попередження окислювального стресу та запалення.
До переваг гліколової кислоти можна віднести її плейотропну дію на шкіру: вона усуває гіперкератоз будь-якого генезу, у тому числі фолікулярний, стимулює синтетичну і проліферативну активність фібробластів, підвищує гідратацію епідермісу. Крім того, гліколева кислота активізує захисні системи шкіри за рахунок викидання факторів росту і стимуляції макрофагів.
Гліколову кислоту можна вводити в шкіру мезотерапевтичним шляхом. Перевагою такого методу введення є ефективна контрольована доставка препарату в глибокі шари шкіри. При цьому зберігається дія на верхні шари епідермісу. У зв'язку з тим, що ін'єкційні препарати містять гліколеву кислоту в більш низькій концентрації і мають вище значення рН, їх подразнююча дія виражена значно меншою мірою, при тому, що терапевтичний потенціал до статньо високий.
Гліколева кислота ніколи не застосовується як монопрепарат для відбілювання шкіри,процеси полімеризації ДОФА-хрому. У результаті рівень меланіну в шкірі значно знижується.
Дермавайт® становить собою біотехнологічний комплекс, який складається з екстракту рослини Walteria indica і комплексу органічних кислот (ферулової, лимонної, глюконової). Пригнічує активність тирозинази, висвітлює шкіру і вирівнює її рельєф.
Алоезин® - активний комплекс, виділений із екстракта алое. Діє як конкурентний інгібітор тирозинази, перешкоджаючи взаємодії ферменту з субстратом.
Ефіри гентизинової кислоти—це новий відбілюючий інгредієнт. Метиловий і етиловий ефіри гентизинової кислоти пригнічують меланогенез шляхом інгібування тирозинази, володіють більш низькою токсичністю порівняно з гідрохіноном.
Таким чином, проведений аналіз показує, що для порівняння високоефективного косметичного засобу з відбілюючим ефектом необхідно використовувати декілька речовин, які в синергізмі забезпечували б виражену депігментуючу дію і мінімальний подразнюючий ефект на епідерміс і організм в цілому.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Метою нашої роботи було експериментальне дослідження найбільш поширених відбілюючих компонентів:койевої кислоти, арбутину та похідних вітаміну С (натрію аскорбілфосфату і магнію аскорбілфосфату), а також їх комплексів у різних концентраціях для впливу на весь механізм меланогенезу.
Для вибору найбільш оптимальної похідної вітаміну С ми виготовили 3% водні розчини аскорбінової кислоти, натрію аскорбілфосфату і магнію аскорбілфосфату, які були доведені до рН 6 за допомогою лимонної кислоти, і вивчали їхню стабільність протягом чотирьох місяців при нормальній температурі. Необхідно відзначити, що обидві похідні добре розчинялися в очищеній воді при кімнатній температурі. Експериментальні зразки досліджуваних тоніків зберігалися в темному місці.
У результаті дослідження було виявлено, що суттєвим показником якості натрію аскорбілфосфату і магнію аскорбілфосфату, порівняно з аскорбіновою кислотою, є більш висока стабільність протягом досліджуваного періоду. При порівняльному вивченні стабільності досліджуваних речовин видно, що натрію аскорбілфосфат був стабільним протягом усього терміну досліджень, магнію аскорбілфосфат був менш стабільним, а аскорбінова кислота руйнувалася вже за тиждень.
Вивчення відбілюючих властивостей арбутину, койєвої кислоти і натрію аскорбілфосфату проводили in vitro на гіперпігментованій шкаралупі курячих яєць в таких безпечних концентраціях (%):
•    койєва кислота - 0,3; 0,5 і 1,0;
•    арбутин - 0,3; 0,5 і 1,0;
•    натрію аскорбілфосфат у концентраціях 0,3; 0,5; 1,0 і 5,0.
Контролювали відбілюючу дію, порівнюючи колір яєчної шкаралупи з «єдиним стоматологічним забарвленням» зразка ТУ-64-2-869-02 (Україна, AT «Стома») кожні 5 днів у процентах.
Отримані результати проведених досліджень представлені в таблиці, з якої видно, що найбільшою відбілюючою активністю відзначається койєва кислота у концентрації 1 % - результати її дії перевищують дію інших досліджуваних речовин майже вдвічі.
Незважаючи на заявлену багатьма косметичними фірмами високу депігментуючу дію арбутину, у наших дослідженнях він засвідчив найменший відбілюючий ефект - 20% при 1% концентрації (максимальна безпечна концентрація цього компоненту).
Необхідно зазначити, що всі речовини, які вивчалися в концентрації до 0,5%, не проявляли ніякої відбілюючої дії на яєчну шкаралупу - слабкий ефект дав тільки натрію аскорбілфосфат (лише 5%). Отже, введення у косметичні засоби досліджуваних відбілюючих субстанцій навіть у профілактичних цілях або для догляду за чутливою шкірою у концентрації менш ніж 0,5% не має сенсу.
Зі зростанням концентрації натрію аскорбілфосфату у розчині тоніків спостерігалася тенденція до збільшення відбілюючого ефекту: при 5% вмісту цієї депігментуючої речовини (рекомендована безпечна концентрація) відбілюючий ефект збільшився до 30%.
Відомо, що для отримання стійкого результату освітлення шкіри необхідний комплексний вплив, спрямований на:
•    інгібування тирозинази (зворотне або незворотне);
•    зв'язування міді, необхідної для роботи тирозинази;
•    зв'язування срібла, вісмуту, миш'яку, стимулюючих ферментативне перетворення тирозину;
•    окислення або блокування сульфгідрильних фуп (-SH);
•    захист від УФ-ви промінювання, яке стимулює розвиток пігментації;
•    забезпечення антиоксидантної дії;
•    втручання в гормональну регуляцію меланогенезу;
•    пригнічення продукції меланіну в осередку гіперпігментації;
•    відлущування і видалення корнеоцитів, які вміщують пігмент.
Вивчення комплексу арбутин + койєва кислота є недоцільним, оскільки ці речовини діють тільки вибірково на механізм меланогенезу: інгібуючи тирозиназу, але не інгібуючи пероксидазу.
Як видно з таблиці, комплекс арбутин + натрію аскорбілфосфат у досліджених концентраціях виявив певний відбілюючий ефект, але незначною мірою - 40%. Імовірно, в цьому випадку проявилася активність тільки натрію аскорбілфосфату за рахунок помірного інгібування меланогенезу. Зазначений склад можна рекомендувати для застосування в догляді за ластовинням, а також для профілактики пігментування після хімічних пілінгів.
Зразок тоніку, котрий містив койєву кислоту (1%) і натрію аскорбілфосфат (5%), засвідчив найвищу відбілюючу активність — 70% освітлюючої дії на яєчну шкаралупу.
Таким чином, було доведено, що з досліджуваних речовин найбільш ефективним є комплекс койєва кислота і натрію аскорбілфосфат у концентрації 1% і 5% відповідно.
Додатковий аналіз
Для підтвердження наявності високого відбілюючого ефекту обраного комплексу (койєва кислота 1% + натрію аскорбілфосфат 5%) нами додатково було проведено оцінювання відбілювання in vitro за методом Отвела і Маршала .
За даними шкали, відбілюючий ефект виражається за 10-бальною системою, де:
0-2 бали - виражений відбілюючий ефект;
4-6 бали - помірний відбілюючий ефект;
8-10 балів - маловиражений або відсутній відбілюючий ефект.
У якості моделі було взято креветки (Penaeus dour arum), оскільки фермент поліфенолоксидаза, який знаходиться у їх панцирі, каталізує зміну забарвлення з великою швидкістю. Розчином депігментуючого тоніку, який вміщував 1% койєвої кислоти і 5% натрію аскорбілфосфату, обробляли панцир креветки щоденно протягом 30 днів. Зміни забарвлення панцира контролювали на п'ятий, десятий, двадцятий і тридцятий день. Уже на двадцятий день відбілюючий ефект за шкалою був рівний 2 балам, що підтвердило дієвість обраного комплексу речовин.

Прочитано 2091 раз Последнее изменение Среда, 23 Октябрь 2013 15:08